Час минає

Є різні дзеркала.

В одних я ще досі молода

А в інших - якась інша.

Яка?

Не така яскрава як раніше.

Не така світла.

Не така природна.

Мені  б більше пасувала дитина на руках.

Але поки я ще живу на половині молоді.

І хоча мене ще не називають "жінкою"

Я знаю, що це колись трапиться.

....

Я приймаю себе будь-якою.

Різною. Мінливою. Молодою. Старою. Іншою

Чому?

Я не вмію розбиратись в людях.

Не навчилась їх "розбирати" за своє, уже наповнене різними подіями-людьми життя

І досі не можу дати собі раду у почуттях.

Чому я все більше люблю одних

І все більше розлюблюю інших?

І мої недавні товаришки, а це саме she - люди-жінки

Стають чужими нелюбами.

Чому я відторгаю їх зі свого життя?

І я впевнена, що це саме я роблю перші чіткі кроки до сухості і забуття.

Що я відкидаю у собі?

Я змінююсь чи  стаю не такою чуттєвою як раніше?

Чому ці частини мене уже атрофувались?

Чому вони вже не потрібні моєму свідомому-несвідомому?

....

Я цілком впевнена в своєму шляху. Я вибрала його і збуджуюсь відповідальністю за це!

Але чому? - це питання

Я так рідко буваю у цьому блозі

Чомусь не хочеться багато слів і сліз

Хочу бути чесною з собою

Як на сеансі у Зігмунда Фрейда.

Хочу краще зрозуміти себе

Хочу приймати себе надалі

Зі своєю радістю і злістю,

Зі своїм сміхом і насмішками,

Зі своїм сексом і незадоволенням.

Тож ласкаво прошу себе до себе.

....

Дуже дуже все егоїстичне

Але слово егоїст зараз для мене зовсім не те, як у 15-20-25років

Зміни

Про що кричать усі ці заклики?

Сироїди з"являються уже в таких маленьких містах,

Де сусіди досі пам"ятають скільки разів до тебе приходив той хлопець

З іншого кінця вулиці.

Лише Свідки Ієгови так само тихенько стукають в твої двері, як тільки прийде неділя.

Так багато нових слів: вегани, білоярці, цигуністи, мантро-медитації,

у-сін, кіртан, екадаші, пранояма....

Я вас усіх люблю, мої дорогі.

Давайте разом підемо святити Пасху.

Так хочеться легко жити

І так хочеться бути собою

Зима

Зима, якої немає.

Календар програв природі.

Я програю своїм снам.

Скільки ти ще будеш ходити до них,

Невже тобі немає місця в інших снах.

Йди собі...

Я вже давно на тебе не чекаю

Пройшло вже 5 хвилин, а все по старому

Напруження очей доходить до критичної точки

Коли вже здається, бачиш те, чого немає....

Йду до вікна подивитись при яскравішому світлі

Але знаю...відчуваю, як затуманіла важкість заповнює тіло...

Одна  рисочка...

Я знову не здала тест на вагітність...

Віднайдені контакти можуть бути такими солодкими

Як спалахи кінетичної енергії в сонячному сплетінні.

Або такими ж перегорівшими, як залишки тліючого бур"яну на пустих городах.

А можуть прийти вранішнім кошмаром з перемішаних фотографій невпізнаних облич.

А водночас можна самому загубитись серед кліків, фейків, ссилкок, групп, однофамільців...

 ...

А ти є в контакті?