Нецікаво

Нецікаво

Нецікаво

...

Я не хочу нічим займатись

Крім Психотерапії

Скільки вже можна їсти?

Скільки можна їсти вечорами?

Де мої 57 кг?

Я важка стала. Фізично і емоційно.

Важко мені...

Ще не знаю, чому.

Тільки відчуваю

Щастя

Щось трапилось зі мною сьогодні

Я тинялась по Аксесорайзу і нічого не купила)

...

Те що я хочу насправді - дає таку енергію, такий допінг,

Що, здається, нічого більше не потрібно.

....

Я живу

Я знаю, чого хочу.

Боже, яке то відчуття, коли займаєшся тим, що любиш

Люди, це щастя.

До мене додому приходить масажистка

Вона вчить мене кінестетиці та прийнятті себе.

Різні вправи, дивні слова

І я жива.

Сьогодні я була сповнена своєю жіночністю

Хто заборонив мені бути жінкою?

Чому я стидаюсь свого тіла, жіночих органів і взагалі цього слова - жінка!

....

Хто заборонив мені бути слабкою?

Я кинула жіночні танці, замінив їх на грубі тренажори.

Я ходжу в джинсах і постійно воюю за лідерську позицію.

Ди-хай

Ди-хай

Хай йому грець.

...

Я хочу бути мамою в платті з польовими квітами.

Я хочу дозволити собі більше.

 

Жіночність

Я суттєво змінюю свою зовнішність

Використовуючи метод вимитої голови)

....

Дім-піца-секс,

Вулиця-лід-маршрутка?

Що вибрати?

.

Хто запам"ятає це все як не я?

Мені так важко дозволити, щоб про мене турбувались

Щоб мені допомогли?

Щоб допомогли в тому питанні, де я не можу справитись сама

Але я завжди все можу зробити сама!

Слабкість і жіночність.

Так важко...

Тому що ЛЕГКО

Любити

Мене радує зручністю цей сайт,

Коли-інколи зайду сюди, тішусь і подумую розташуватись тут...

Був у мене період ведіння блогу - з фотографіями, посилками і новими віртуальним друзями

Але одного разу я розлюбила своє інтернет-життя...

...

Тут хочеться чогось нового.

Без фото і позитивчику. З помилками і злістю.

Терепевтичної сторінки для самої себе.

Я друкую набагато швидше,ніж пишу ручкою.

І в"яжу набагато швидше, ніж відкриваюсь.

....

Я іноді думаю, про свої "недо"

Я недопоетеса, недохудожниця, недотанцюристка,

недойогиня, недомузикантка, недомайстриня...

В мені живуть якісь дивні люди...

Мої НЕДОсконалі частини.

Вони бувають слабкими наодинці, і бувають ураганом, коли всі разом.

....

Я дякую Богу, за сводободу.

Хтось дозволив мені бути вільною

Летіти

Жити

Не любити. Але я вчусь цьому вже сама.

ЗАРАЗ!

Фолієва кислота тричі впадала мені у око)

Як після цього не з"їсти солодку бубку жовтого щастя?

Сьогодні я черговий раз переконалась, що мені не пасує бордовий і темно-синій

А так хотілося темної води і пристрасті...

Все закінчилось сірим і елементами зеленого - мої очі,

Твої гроші....

Я збираюсь фестивалити

Нарешті перейду з слухачів до тренерів

Нестерпно хвилююче!

Подумала про пляшечку валеріани.

Думки і тіло - ця холістика втішає мене

...

Дивлюсь на своє волосся і лякаюсь.

Я так запустила свою зачіску!(

Півроку антиперукарів, антиблонду

І я щось незрозуміле і нейморвірно  недоглянуте.

...

Вчора була зустріч з подругою, яку не бачила більше 3-х років

Так дивно.

Так багато нового і ще більше старого.

"Здається, що то було так давно, коли в руках тримаю цей альбом,

Нам було абсолютно все одно, не маючи нічого, мати всьо"

 

Так багато наповненості кожного дня

Так багато подій, бажань, переживань...

Я така щаслива жити.

Навіть коли боляче і прикро - підсилюється життя

Жарена картопля і кружка "Спрайту" - я живу!

...

З сьогоднішнього дня я власниця нової сумки, джемпера, сукні, трьох пар шкарпеток, 

колготок з сердечками

і журналу "Чудесный" Крючок"  - я знайшла його.

SALE

Відчула потребу увійти сюди

Відчула потребу стати на 10 хвилин чоловіком

Увійти туди, де ще ніколи не була

....

"Тебя разгрызать, как карамель..."

Крутиться вже півгодини на язиці

Терпким і солодким присмаком "Мартіні".

Дешевим смаком "Мартіні"

Я -старію.

Я полюбляю секс

Я дивую сама себе.

Інколи я шокую сама себе

Своїми змінами на краще, на інше, навзаєм...

....

Хай живе мій блог, якого я відпорпала забутими паролями

Після переставленої "Віндовс".

Я люблю цю безфотографійну сторінку

Сторінку, яка не знає ні яка я на вигляд, ні чим я там займаюсь

....

Так хочеться бути щирою з тобою

Психологічно щирою.

Повністю роздягненою і обцілованою тобою.

....

Я дуже багато витрачаю грошей на незрозумілі речі

І на зрозумілі також.

Я люблю гарно жити.

Краще жити, ніж в дитинстві і юності

Я люблю гарно одягатись.

Купувати те, що впаде в око.

...

Я викидаю гроші на вітер

Я дурепа, що живе сьогоднішнім днем і преться від цього.

Я щаслива сьогодні.

Але планую трохи тиснути на гальма.

Тю(

 

Я мала це сказати

Я більше не хочу тебе підтримувати.

Ти більше не провокуєш у мені спалахи інтересу.

Метелик давно полетів з банки, втомлений, розчарований, обманутий

Чому так змінились мої почуття до тебе?

Від цікавості до байдужості,

З вкрапленням жалості, з бажанням сховатися від тебе

З подрібненим почуттям провини за відсутність почуттів.

Я не можу тебе більше підтримувати

Я не хочу тебе більше підтримувати

Мені заважкий тягар спілкування з тобою

І навіть тягар провини не може рівнятись з ним в важкості

Ці синтетичні шнури врізаються мені в плечі до крові

А іноді плачуть сльозами маленької дитини - намагаючись спровокувати жалість

....

а я порожня. 

Я не можу сказати тобі про це.

Я не можу бути поганою

Я не можу образити людину

Людину, якій важко.

Тому я мовчки переховуюсь від тебе.

Пробач.

Я вже прийняла це рішення.

Емпті

Ще один сеанс само-копання

З метою надбання  чесності перед собою

Я частенько займаюсь дифлексією

Коли напруження стає не сила зносити - почитаю вдаватись до старих-добрих заготівок

Нашвидкуруч шукаю собі пігулку, щоб перебити думки

Чи то піти з подругою на прогулянку

За душевними бесідами можна сховати внутрішню тривогу

Чи то посіяти вечір в інтернеті.

....

Але все частіше намагаюсь зрозуміти

Чому? Де береться тривога? Що вона в собі несе?

Хто образив мою маленьку дівчинку всередині мене?

Від чого я намагаюсь вберегти її?

Хто це, я?

Щоденник

Ніхто і ніколи не отримає такого задоволення 

Від читання мого щоденника, як я сама

Тому що у цих словах мені вже не потрібно відшукувати себе

Тут все я

 

Час минає

Є різні дзеркала.

В одних я ще досі молода

А в інших - якась інша.

Яка?

Не така яскрава як раніше.

Не така світла.

Не така природна.

Мені  б більше пасувала дитина на руках.

Але поки я ще живу на половині молоді.

І хоча мене ще не називають "жінкою"

Я знаю, що це колись трапиться.

....

Я приймаю себе будь-якою.

Різною. Мінливою. Молодою. Старою. Іншою

Чому?

Я не вмію розбиратись в людях.

Не навчилась їх "розбирати" за своє, уже наповнене різними подіями-людьми життя

І досі не можу дати собі раду у почуттях.

Чому я все більше люблю одних

І все більше розлюблюю інших?

І мої недавні товаришки, а це саме she - люди-жінки

Стають чужими нелюбами.

Чому я відторгаю їх зі свого життя?

І я впевнена, що це саме я роблю перші чіткі кроки до сухості і забуття.

Що я відкидаю у собі?

Я змінююсь чи  стаю не такою чуттєвою як раніше?

Чому ці частини мене уже атрофувались?

Чому вони вже не потрібні моєму свідомому-несвідомому?

....

Я цілком впевнена в своєму шляху. Я вибрала його і збуджуюсь відповідальністю за це!

Але чому? - це питання

Я так рідко буваю у цьому блозі

Чомусь не хочеться багато слів і сліз

Хочу бути чесною з собою

Як на сеансі у Зігмунда Фрейда.

Хочу краще зрозуміти себе

Хочу приймати себе надалі

Зі своєю радістю і злістю,

Зі своїм сміхом і насмішками,

Зі своїм сексом і незадоволенням.

Тож ласкаво прошу себе до себе.

....

Дуже дуже все егоїстичне

Але слово егоїст зараз для мене зовсім не те, як у 15-20-25років

Зміни

Про що кричать усі ці заклики?

Сироїди з"являються уже в таких маленьких містах,

Де сусіди досі пам"ятають скільки разів до тебе приходив той хлопець

З іншого кінця вулиці.

Лише Свідки Ієгови так само тихенько стукають в твої двері, як тільки прийде неділя.

Так багато нових слів: вегани, білоярці, цигуністи, мантро-медитації,

у-сін, кіртан, екадаші, пранояма....

Я вас усіх люблю, мої дорогі.

Давайте разом підемо святити Пасху.

Так хочеться легко жити

І так хочеться бути собою

Зима

Зима, якої немає.

Календар програв природі.

Я програю своїм снам.

Скільки ти ще будеш ходити до них,

Невже тобі немає місця в інших снах.

Йди собі...

Я вже давно на тебе не чекаю

Пройшло вже 5 хвилин, а все по старому

Напруження очей доходить до критичної точки

Коли вже здається, бачиш те, чого немає....

Йду до вікна подивитись при яскравішому світлі

Але знаю...відчуваю, як затуманіла важкість заповнює тіло...

Одна  рисочка...

Я знову не здала тест на вагітність...

Віднайдені контакти можуть бути такими солодкими

Як спалахи кінетичної енергії в сонячному сплетінні.

Або такими ж перегорівшими, як залишки тліючого бур"яну на пустих городах.

А можуть прийти вранішнім кошмаром з перемішаних фотографій невпізнаних облич.

А водночас можна самому загубитись серед кліків, фейків, ссилкок, групп, однофамільців...

 ...

А ти є в контакті?

 

Так легко говорити, коли воно справжнє і незавуальоване.

Таке ж справжнє, як кружка з китайськими мотивами, що стоїть біля мого ліжка.

Або таке ж, як сила тяжіння, яка дозволяє фізично відчути муркотіння поряд лежачого кота.

Іноді вдається скинути пласти чужих думок з себе,

А іноді стрибаєш між цими пластами, немаючи сил знайти там СЕБЕ.

Я ХОЧУ ЖИТИ СВОЇМ ЖИТТЯМ