Хай живе мій блог, якого я відпорпала забутими паролями

Після переставленої "Віндовс".

Я люблю цю безфотографійну сторінку

Сторінку, яка не знає ні яка я на вигляд, ні чим я там займаюсь

....

Так хочеться бути щирою з тобою

Психологічно щирою.

Повністю роздягненою і обцілованою тобою.

....

Я дуже багато витрачаю грошей на незрозумілі речі

І на зрозумілі також.

Я люблю гарно жити.

Краще жити, ніж в дитинстві і юності

Я люблю гарно одягатись.

Купувати те, що впаде в око.

...

Я викидаю гроші на вітер

Я дурепа, що живе сьогоднішнім днем і преться від цього.

Я щаслива сьогодні.

Але планую трохи тиснути на гальма.

Тю(

 

Я мала це сказати

Я більше не хочу тебе підтримувати.

Ти більше не провокуєш у мені спалахи інтересу.

Метелик давно полетів з банки, втомлений, розчарований, обманутий

Чому так змінились мої почуття до тебе?

Від цікавості до байдужості,

З вкрапленням жалості, з бажанням сховатися від тебе

З подрібненим почуттям провини за відсутність почуттів.

Я не можу тебе більше підтримувати

Я не хочу тебе більше підтримувати

Мені заважкий тягар спілкування з тобою

І навіть тягар провини не може рівнятись з ним в важкості

Ці синтетичні шнури врізаються мені в плечі до крові

А іноді плачуть сльозами маленької дитини - намагаючись спровокувати жалість

....

а я порожня. 

Я не можу сказати тобі про це.

Я не можу бути поганою

Я не можу образити людину

Людину, якій важко.

Тому я мовчки переховуюсь від тебе.

Пробач.

Я вже прийняла це рішення.

Емпті

Ще один сеанс само-копання

З метою надбання  чесності перед собою

Я частенько займаюсь дифлексією

Коли напруження стає не сила зносити - почитаю вдаватись до старих-добрих заготівок

Нашвидкуруч шукаю собі пігулку, щоб перебити думки

Чи то піти з подругою на прогулянку

За душевними бесідами можна сховати внутрішню тривогу

Чи то посіяти вечір в інтернеті.

....

Але все частіше намагаюсь зрозуміти

Чому? Де береться тривога? Що вона в собі несе?

Хто образив мою маленьку дівчинку всередині мене?

Від чого я намагаюсь вберегти її?

Хто це, я?

Щоденник

Ніхто і ніколи не отримає такого задоволення 

Від читання мого щоденника, як я сама

Тому що у цих словах мені вже не потрібно відшукувати себе

Тут все я

 

Час минає

Є різні дзеркала.

В одних я ще досі молода

А в інших - якась інша.

Яка?

Не така яскрава як раніше.

Не така світла.

Не така природна.

Мені  б більше пасувала дитина на руках.

Але поки я ще живу на половині молоді.

І хоча мене ще не називають "жінкою"

Я знаю, що це колись трапиться.

....

Я приймаю себе будь-якою.

Різною. Мінливою. Молодою. Старою. Іншою

Чому?

Я не вмію розбиратись в людях.

Не навчилась їх "розбирати" за своє, уже наповнене різними подіями-людьми життя

І досі не можу дати собі раду у почуттях.

Чому я все більше люблю одних

І все більше розлюблюю інших?

І мої недавні товаришки, а це саме she - люди-жінки

Стають чужими нелюбами.

Чому я відторгаю їх зі свого життя?

І я впевнена, що це саме я роблю перші чіткі кроки до сухості і забуття.

Що я відкидаю у собі?

Я змінююсь чи  стаю не такою чуттєвою як раніше?

Чому ці частини мене уже атрофувались?

Чому вони вже не потрібні моєму свідомому-несвідомому?

....

Я цілком впевнена в своєму шляху. Я вибрала його і збуджуюсь відповідальністю за це!

Але чому? - це питання

Я так рідко буваю у цьому блозі

Чомусь не хочеться багато слів і сліз

Хочу бути чесною з собою

Як на сеансі у Зігмунда Фрейда.

Хочу краще зрозуміти себе

Хочу приймати себе надалі

Зі своєю радістю і злістю,

Зі своїм сміхом і насмішками,

Зі своїм сексом і незадоволенням.

Тож ласкаво прошу себе до себе.

....

Дуже дуже все егоїстичне

Але слово егоїст зараз для мене зовсім не те, як у 15-20-25років

Зміни

Про що кричать усі ці заклики?

Сироїди з"являються уже в таких маленьких містах,

Де сусіди досі пам"ятають скільки разів до тебе приходив той хлопець

З іншого кінця вулиці.

Лише Свідки Ієгови так само тихенько стукають в твої двері, як тільки прийде неділя.

Так багато нових слів: вегани, білоярці, цигуністи, мантро-медитації,

у-сін, кіртан, екадаші, пранояма....

Я вас усіх люблю, мої дорогі.

Давайте разом підемо святити Пасху.

Так хочеться легко жити

І так хочеться бути собою