Так легко говорити, коли воно справжнє і незавуальоване.

Таке ж справжнє, як кружка з китайськими мотивами, що стоїть біля мого ліжка.

Або таке ж, як сила тяжіння, яка дозволяє фізично відчути муркотіння поряд лежачого кота.

Іноді вдається скинути пласти чужих думок з себе,

А іноді стрибаєш між цими пластами, немаючи сил знайти там СЕБЕ.

Я ХОЧУ ЖИТИ СВОЇМ ЖИТТЯМ

Зовсім інший виходить секс, коли його закінченням має стати нове життя.

Тільки під час такого сексу, я зрозуміла, що таке бути Жінкою

і що означає слово "віддатися"

Малювати! Малювати! Малювати як дихати!

Як мріяти! Як кохати!

Як я хочу малювати!

Як виглядає моє тіло, я знаю,

Я маю намалювати як виглядає моя душа!

Я мрію про фарби...

Завтра мій день народження!

Можливо, хтось принесе мені змочені росою квіти.

Можливо, це буде букет  першого жовтого листя, а можливо, пакетик стиглих каштанів?

Можливо, я почую голос давно загубленої в минулому людини?

Можливо, я прокинусь від поцілунку на губах. 

Можливо, завтра я буду найщасливішою людиною на Землі!

....

Можливо, мій тест покаже завтра рано 2 рисочки.  

Запахи осені танцюють за вікном.

Вуличні художники змішують теплі фарби, готуючись розмальовувати дерева.

Закриті туфлі і яскрава парасолька чекають доки я віднайду їх в хаосі магазинів.

Що робити?

Любити осінь і цокати каблучками по мокрому асфальті?

Ненавидіти осінь і тупотіти ніжками від злості на холодні вечори і дощові ранки?

Як  зробити правильний вибір?)

У мене ще немає тут друзів, тому я не знала у кого запитати, чи можна завантажувати у повідомлення музику?!

Але я знайшла відповідь на це нелегке питання і тому, мій дорогий госте, я запрошую тебе послухати разом зі мною цю дивну виконавицю.

Я тільки сьогодні її знайшла.

Я тільки сьогодні її полюбила.

Нехай цей вересень буде місяцем, коли ми з тобою одночасно були на одній музичній хвилі

11 - Leteli oblaka by olesyamk
Аліна Орлова - "Летели облака"

Навіщо писати сумних пісень? Навіщо смикати людей мінорами?

Навіщо заглядати в очі розмальованими клоунами божевілля?

Навіщо малювати чорним по чорному?

Навіщо змішувати те, що не змішується?

- Ніі-і-і-і-і-і!!!

Ні-ні, я не плачу. Я не акомпоную своїми сльозами таким пісенькам.

То просто щось попало до ока...

Я ще не сказала усього! Я ще не відзняла свій фільм! Я ще навіть не написала книгу!

Я напишу її коли-небудь?

Чи наді мною будуть сміятись загублені після п"янок друзі, що пам"ятають про мої "пусті мрії"?

Ха-ха! Я сміюсь з тебе! Ха-ха, яка ж ти смішна дівчинка з дзеркала?

Та ні, ти ж уже давно не дівчинка... 

А ще я буду писати тут українською мовою. Писати, думати і дихати нею. Я буду тут справжньою і зовсім не ляльковою. Цілісною і не роздробленою. Не засвіченою і не замальованою. Не коректованою і недрукованою. Не нормованою. Не дописаною.

Простою.

Зачарованою...

Вітаю тебе, дивна людино, яка якимось неймовірним способом потрапила на мою, тільки що сформовану сторінку. На цій сторінці я буду шукати в собі яскраві кольори і ділитися ними з тобою. Я впевнена, що нічого без причини не відбувається і якщо ми зустрілися на сторінках цього блогу - ми можемо стати друзями у всіх інших вимірах.

Привіт!